Красноград

Красногра́д — (до 1922 р. Костянтиноград Полтавської губернії) — місто районного підпорядкування, центр однойменного району Харківської області.

Географія і основні дані

Красноград стоїть на на р. Берестовій за 101 км на південь від обласного центру — м. Харкова.

Місто розташоване на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини р. Берестової. Загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік ріки.

Клімат — помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.

Площа міста — 1355 га, з яких 58 % зайняте під забудову. Населення на 01.01.1992 р. становило 27,6 тис. чол. У порівнянні з 1979 р. воно зменшилося на 17,9 пункта.

Історія

Місто Красноград засновано як Білевськ — десяту фортецю у складі Української лінії оборонних зміцнень в 1731-33 роках, що проходила від Дніпра до Сіверського Дінця. Фортеця була закладена 11 серпня 1731 року генералом Таракановим і стала першою спорудою майбутнього міста. Завершено будівництво фортеці 20 жовтня 1731 року. Тут 1733 року розмістився один з 20 ландміліцьких полків, який був сформований у місті Більові Тульської губернії Білгородським військовим столом. Від назви міста Більова одержав назву полк, а фортеця, в якій він поселився стала називатися Більовською.

Білевськ був центром Озівської губернії у 1775–1778 роках.

У 1784 році фортеця перейменована на Костянтиноград, а в 1797 році одержала статус міста.

На середину XIX століття в Костянтинограді проживало 2289 чоловік, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки і 326 дерев'яних.^[2]

За даними на 1859 рік у місті мешкало 3258 осіб (1696 чоловічої статі та 1562 — жіночої), налічувалось 935 дворових господарств, існували 3 православні церкви, євангелісько-лютеранський молитовний будинок, єврейський молитовний будинок, лікарня, богодільня, повітове, приходське та німецьке училища, поштова станція, 8 фабрик та заводів, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари^[3].

В березні 1869 року в Костянтинограді відкрилася земська фельдшерська школа на 10 учнів.

З 1922 року місто називається Красноградом. Однак ще до початку 1980-х років залізнична станція називалася Конград (Константиноград), та ходив т. зв. «робочий» (тобто приміський) поїзд «Конград-Лозова».

Економіка і транспорт

Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприемством Укргазвидобування), легка (ткацька фабрика), харчова (комбінати м'ясний і хлібопродуктів, маслозавод, завод продтоварів, хлібозавод, овочева фабрика), деревообробна (меблева фабрика), а також промисловість будівельних матеріалів. Із міста в інші поселення на роботу виїжджають 14 тис. чол.

Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.

Через місто проходить автомагістраль Москва — Сімферополь, залізничні лінії на Дніпропетровськ, Харків, Полтаву, Лозову.

Соціальна сфера і культура

Житловий фонд Краснограда становить 396 тис. м² з них 56 % — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 чол.

Сфера обслуговування і культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою і спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками, 7 клубними установами, кінотеатром. Є медичний і професійний ліцеї, педагогічний коледж, технікум механізації сільського господарства. Працює краєзнавчий музей, картинна галерея.

Зелені масиви і насадження Краснограда займають 504 га, що разом з р. Берестовою є місцем відпочинку городян.

У місті встановлений пам'ятник воїнам, що загинули в боях за звільнення Краснограда в роки війни.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці	Красноградський вокзал	Красноградське поштове відділення	Красноградський районний суд