Лосєв Анатолій Іванович - командир 72-ї гвардійської Красноградської Червонопрапорної стрілецької дивізії 25-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії Степового фронту, гвардії генерал-майор. Народився 19 вересня 1906 року в Києві в сім'ї робітника. Українець. Працював помічником вальцевого на млині в місті Ніжин. У вересня 1924 році призваний до лав Червоної Армії. У 1928 році закінчив Київську артилерійську школу. З вересня 1928 року - командир взводу 96-го легко-артилерійського полку Українського військового округу. З квітня 1930 року - командир артилерійського взводу і батареї в 1-му окремому кінно-артилерійському дивізіоні Українського військового округу. У червні 1932 - жовтні 1933 року командував батареєю в 1-му кавалерійському полку того ж округу, потім на навчанні в академії. Член ВКП (б) / КПРС з 1931 року. У 1938 році закінчив чотири курси Військової електротехнічної академії РСЧА імені С.М. Будьонного. З березня 1938 року - начальник штабу 41-го артилерійського полку в Харківському військовому окрузі і з червня 1938 - 76-го артилерійського полку в Закавказькому військовому окрузі. Закінчив шестимісячні артилерійські Червонопрапорні курси удосконалення командного складу в 1939 році. З серпня 1939 року - командир 306-го легкоартіллерійского полку в 155-ї стрілецької дивізії Західного Особливого військового округу. На цій посаді брав участь у радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років у складі 8-ї армії. Нагороджений орденом Червоної Зірки. У боях Великої Вітчизняної війни з 22 червня 1941 року. У перший же день війни 306-й легкоартіллерійскій полк 155-ї стрілецької дивізії 10-ї армії Західного фронту, яким командував підполковник А.І. Лосєв, вступив в бій на річці Шара, у міста Слонім Барановицькій області. Важким був цей бій. Стримуючи переважаючі сили фашистів, довелося відходити. На полях битв вчилися радянські воїни бити ворога. У вересні 1941 року парткомісії 13-й армії Брянського фронту виключений з партії "за втечу з поля бою і залишення без керівництва своїх підлеглих". Провину не визнав, справа в суд зовсім не передавалося. Далі воював у складі 4-й і 21-ї армій Західного фронту, брав участь у Смоленськом оборонній битві, в жовтні 1941 року знову потрапив в оточення під Трубчевському в Орловсько-Брянській оборонної операції. З грудня 1941 року - начальник розвідвідділу управління начальника артилерії 28-ї армії Західного фронту, брав участь у битві за Москву. З квітня 1938 року - начальник артилерії 38-ї стрілецької дивізії 28-ї армії Південно-Західного фронту, добре проявив себе в оборонних боях літа і осені 1942 року на воронезькому напрямку. Там же був поранений. З жовтня 1942 року - командир 29-ї стрілецької дивізії 64-ї армії Сталінградського фронту. У жорстоких боях мужніли героїчні захисники Сталінграда, нарощували свіжі сили і техніку для рішучого наступу. 19 листопада 1942 на голови супротивника обрушився удар небаченої сили. Блискучим маневром п'яти фронтів було проведено оточення і знищення армії Паулюса. У цій битві відзначилася і дивізія під командуванням А.І. Лосєва, якої в березні 1943 року було присвоєно високе звання гвардійської, дивізія стала іменуватися 72-ї гвардійської. Сам А.І. Лосєв у 1943 році був вдруге прийняв у ВКП (б), а в 1945 році йому був повністю відновлений партстаж з відміною раніше накладеного партвзисканія. Потім дивізія билася у складі 7-ї гвардійської армії на Воронезькому (з квітня 1943) і Степовому (з липня 1943) фронтах. Після битви на Курській дузі частини дивізії форсували річку Сіверський Донець і розгорнули швидке переслідування противника. 19 вересня 1943 дивізія після короткої підготовки штурмом оволоділа містом Красноград, заздалегідь підготовлений противником до тривалої оборони. Переслідуючи противника, дивізія підійшла до Дніпра. День був ясний, сонячний. На правому стрімкому березі виднілися Бородаївські Хутори, розкидані уздовж берега. Дніпро належало форсувати з ходу. У ніч на 25 вересня 1943 року, першим переправилася розвідувальна рота під командуванням помічника начальника розвідки дивізії. Переправа пройшла успішно. У цю ж ніч переправився 229-й гвардійський стрілецький полк майора Г.М. Баталова . Після вогневого нальоту почалася атака ворожих позицій. У результаті запеклого бою до семи годин ранку хутора були очищені від ворога і завойований плацдарм в 16 квадратних кілометрів. У перший же день не тільки були відображені всі атаки ворога, але безперервно контратакуючи і вимотуючи супротивника, гвардійці просунулися ще на 4-5 кілометрів. 20 днів тривали бої за утримання і розширення плацдарму. Битва за Дніпро на цій ділянці була виграна. У Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за успішне форсування Дніпра і утримання плацдарму, проявлені при цьому мужність, відвагу і вміння у складній обстановці керувати військами генерал-майору Лосєву Анатолію Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 1336). З жовтня 1943 дивізія билася у складі 7-ї гвардійської армії на 2-му Українському фронті. Попереду були Нижньодніпровська, Кіровоградська, Умансько-Ботошанська, Яссько-Кишинівська, Дебреценськая, Будапештська і Віденська наступальні операції. З квітня 1945 року - командир 27-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, брав участь у Братиславській-Брновской і Празькій операціях. Велику Вітчизняну війну закінчив в Австрії. Після Перемоги до лютого 1946 командував тим же корпусом, потім відправлений на навчання. У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені К.Є. Ворошилова. З серпня 1948 року - заступник командира 63-го стрілецького корпусу в Уральському військовому окрузі. З липня 1953 року - старший викладач загальновійськової підготовки, а потім начальник військової кафедри Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. З лютого 1955 - начальник Київського військового училища імені Робочих Червоного Замоскворіччя. У лютому 1956 року, віддавши службі у Збройних Силах 32 роки життя, А.І. Лосєв пішов у запас. Жив у місті-герої Києві. Помер 21 вересня 1970. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Генерал-майор (1.03.1943). Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями. Почесний громадянин столиці Словаччини - Братислави.